Востаннє у Підкамені я бував ще у сьомому
класі. Пам'ятаю, дуже сподобались мені місцеві краєвиди. Гуляли ми тоді в 7
годині вечора, коли сонце вже готувалось зайти за горизонт. З того часу пройшло цілих 6
років, і декілька тижнів тому я твердо вирішив поїхати туди ще раз. Але вже не у автобусі,
наповненому запахом вуглекислого газу і метану з організму, чіпсів та Revo, а так, як я вмію найкраще.
Особливістю цієї поїздки було...
